Привіт! Ми всі зібралися тут, а це значить, що на підході нова серія нашого спецпроєкту!
У минулій серії із Василем ми милувалися Funko Pop, трішки затрималися у відпустці та окреслювали плани на майбутнє. Зараз ми поринемо в атмосферу роботи в магазині роздрібної торгівлі технікою від «Фокстрот».
Наш наступний герой пережив чимало перипетій, допоки знайшов своє місце в компанії. Він коротко поділиться з вами всім труднощами, які супроводжували його під час пошуків. А ми дізнаємося, як фахівці продовжують мріяти та самовдосконалюватися у «Фокстрот». Також на тебе чекає цікава розповідь про те, як наш герой отримав догану, запропонувавши пограти в гру керівнику відділу роздрібної торгівлі.
Гоу, читати!
Ім’я: Євген Ніколаєв
Посада: керуючий магазину “Фокстрот” м.Київ, пр-т Степана Бандери, 21
Пошук роботи
Першу роботу, або краще сказати додатковий підробіток, починав шукати ще у період навчання в інституті. Як і будь-якій молодий людині хотілось мати більше грошей для задоволення своїх бажань та потреб. Це були в основному якісь нескладні задачі — роздача листівок, реклама продуктів у супермаркетах тощо.
На той час було бажання працювати, але не було розуміння, що і як робити, де шукати. Були традиційні канали пошуку – оголошення в газетах, невеликий обсяг інтернет-пропозицій. Але здавалось, що знайти у такий спосіб роботу нереально. Всюди потребували специфічних робітників із досвідом в тій чи тій галузі. А де його можна було здобути? Правильна відповідь — ніде. Тому це все трохи давило морально та пригнічувало. В цей момент потрібно не здаватись та продовжувати пошук, бо той, хто бажає чогось та шукає, завжди отримає бажане. Також важко було через те, що інтернет-вакансії були зовсім сухі та не приваблювали навіть просто звернутись.
В період пошуку заважала певна невизначеність щодо того, ким і де я хотів працювати, але це компенсувалось бажанням. Мабуть, сьогодні знайти роботу трохи легше, адже комунікація компаній через інтернет, чат-боти та інші канали доступніша для потенційного працівника. Ринок праці розширився, в тому числі внаслідок появи нових професій, які можна опанувати самостійно.
Були спроби пошуку роботи через знайомих — не дуже вдало; працевлаштуватись тимчасово — не цікава та рутинна робота не надихала працювати та обмежувала розвиток. Це тривало в принципі недовго — близько пів року. А потім я почув оголошення в одному з магазинів «Фокстрот» у м.Кривий Ріг про те, що магазин шукає продавця-консультанта. Втрачати було нічого, тож одразу вирішив спробувати свої сили.
Далі все відбулось дуже швидко. В той же день співбесіда з директором, очікування зворотного зв’язку та отримання пропозиції працевлаштування. І це все в один день! Круто? Так! Вже наступного дня я розпочав стажування. Так почався мій шлях у компанії «Фокстрот» — довгий та цікавий.
У прийнятті мною рішення ключовим було, що компанія приймає без досвіду, навчає, дозволяє розвиватись, не обмежує можливості заробітку, дозволяє працювати в колективі, з людьми, постійно комунікувати, кар’єрно зростати та головне, що це все залежить лише від тебе. Пропозиція мала привабливий вигляд. Я оцінив переваги, і не вагаючись вирішив спробувати. З впевненістю зараз кажу, що не помилився.
Проходження відбору
Відбір до компанії був дуже швидким. В той день, як звернувся в магазин, одразу ж відбулась співбесіда з директором магазину. Це було неочікувано. Сама співбесіда була цікавою. На ній я почув інфо про компанію, про можливості, про те, що входить в обов’язки продавця, про систему оплати, про колектив. Це було майже все що я на той момент хотів отримати від роботи.
Під час відбору дуже важко одразу зрозуміти візьмуть тебе чи ні. Але найбільш точним індикатором, якщо вже аналізувати постфактум, була зацікавленість керівника. Вона відчувається по вибудуваній ним структурі співбесіди, як керівник реагує на відповіді. Це моменти, які просто відчуваєш.
Повідомили мені про взяття на роботу телефонним дзвінком. Це було несподівано, трохи тривожно, адже починаєш усвідомлювати що у тебе з’являється якась нова відповідальність. Але якщо казати глобально, то цей спектр емоцій був нормальним, через те що відбуваються зміни у житті.
Кілька слів скажу про відмови під час пошуків, які мені до того траплялися. Вони були як всередині компанії, так і при спробі працевлаштування в інших місцях. Це досить важко, коли твої очікування не збігаються з реальністю. Відгукуючись на вакансію, я сподівався, що обійматиму ту чи ту посаду. А отримання негативної відповіді було важким емоційним ударом для мене. В цей момент здається, що з тобою щось не так. В мене зникала впевненість у своїх силах, одразу здавалось, що всі налаштовані проти мене.
Це схоже на відчуття втраченої вигоди. Боротися з такими негативними думками досить важко, на це потрібен був час та підтримка керівників, якщо вакансія внутрішня. Зараз я вдячний за допомогу керівництва. Також сприяло долати переживання включення в рутину, бо я відволікався від невдач та повертався до стабільного емоційного стану. Важливу роль відігравав якісний зворотний зв’язок керівників, які вказували, де ще потрібно покращити свої навички, щоб наступного разу досягти цілі.
Адаптація в колективі
Найскладнішим етапом для мене став випробувальний термін. Він був досить довгим і виснажливим — в цей період я навчався та отримував перший досвід на майданчику. Прийшовши на роботу, я відчував дискомфорт, адже не знав, що робити, куди йти. На щастя, була передбачена програма адаптації. Складнощів, які заважали б навчатись, не було. Я сам хотів працювати та якнайшвидше опанувати необхідні навички.
Коли я починав працювати, то був розподіл за відділами. Керівник запропонувала мені попрацювати у відділі аудіо- та відеотехніки. Вона провела мене на навчання до старшого продавця, який познайомив мене з колегами та розповів план мого онбордингу. Мене познайомили з іншими відділами, а після цього старший продавець вручив усі необхідні для вивчення друковані матеріали.
Колектив був досвідчений, цілісний та дружній. Вражала професійність та легкість, з якою фахівці підходили до процесу продажів. Вони знали дуже багато. Вміли працювати та знаходити підхід до клієнтів.
Звісно ж було багато цікавих ситуацій, через які проходили всі новачки. Більшість з них траплялись через недосвідченість. Ще пригадую один кумедний випадок. Мені потрібно було облаштувати зону з ігровою приставкою, телевізором, 3D окулярами. Під час того як перевіряв чи все працює, приїхав керівник роздробу, з яким я тоді не був знайомий. Він побачив, що працівник ніби грає, а я ще й запропонував йому також приєднатись перевірити. Потім з керівником мав непогану таку критичну бесіду через те, що грав у робочий час:) Добре що все пояснив, але було трохи незручно і водночас смішно.
Найбільше в компанії «Фокстрот» мене вражало і вражає зараз, що компанія не боїться брати молодих та недосвідчених людей, а на базі своїх магазинів організовує потужну систему навчання та дозволяє отримати роботу тим, хто не має ніякого досвіду. Це сміливий крок, але виправданий.
Перші таски, успіхи й провали
Синдром самозванця — проблема, з якою борються багато працівників. Я не є виключенням. Цей синдром системно проявляється і зараз, попри великий досвід роботи у компанії. Чи заважає він? Можливо. Але це психологічна штука, яку потрібно переосмислити в кожній певній ситуації.
Найкраще можна побачити вплив цього синдрому у цифровому вираженні — виконанні планових показників. Завжди виникала думка, що виконання певних показників ефективності не повністю залежало саме від мене. Було відчуття, що десь пощастило, десь так склались обставини, що дозволяли перевиконувати план.
Аналізуючи зараз все, розумію, що це результат праці. Продажі — закономірний процес. Клієнти відчувають старання і пророблену нами роботу та віддячують тим, що повертаються та купують ще. Допомагати долати невпевненість має й керівник, який повинен бачити розлад працівника та спрямовувати його дії, мотивувати. Я це розумію, оскільки сам навчав стажерів. Найбільш значними для мене були ефективні продажі, які робили мої колишні учні. Я відчував впевненість у своїх силах, гордість за те, що зробив вклад в розвиток магазину. Приємно наживо побачити та оцінити результат своєї праці.
Важливо, що «Фокстрот» дає можливість розвиватися. Шляхи розвитку я поділяю на саморозвиток та сприяння з боку компанії. Компанія постійно надає можливість відвідувати тренінги, націлені на вдосконалення компетенцій, знань, навичок. Надають доступ до електронних курсів, тестів, літератури. Керівники інформують, які навички знадобляться при підвищенні, повідомляють про нові вакансії, допомагають готуватися до співбесід.
Робота насправді займає багато часу. Так, ми працюємо п’ять днів, маємо два вихідних, але, враховуючи поточні кадрові реалії, доводиться віддалено працювати й на вихідних. Чи суттєво заважає це особистому життю? Не можу сказати однозначно. Скоріш за все адаптувався і дискомфорту не відчуваю. Є внутрішній рівень відповідальності за магазин, результат, персонал, тому постійно доводиться бути в тонусі. Проте це не заважає повноцінно займатись саморозвитком, улюбленими справами, сім’єю та іншими звичними для більшості людей справами.
Компанія підтримує співробітників та забезпечує безумовне забезпечення соціальних потреб — вихідні, відпустки, лікарняні тощо. Також є цікаві бенефіти, що допомагають організувати свій вільний час: знижки у різні заклади, участь у соціальних проєктах та програмах.
Був період, коли мені здалося, що компанія не цінувала мої набуті вміння та результати. Хотів кар’єрного росту, проте були певні невдачі. Мабуть, внутрішні амбіції та нереалізованість зіграли ключову роль в тому, що я вирішив звільнитися. Здавалось, що розвиток зупинився і для подальшої роботи потребував зміну посади, підвищення. Я пішов в іншу компанію. Попрацювавши там, набрався нового досвіду та з новими силами та думками повернувся у «Фокстрот» на підвищення, де працюю і дотепер.
Як працюється зараз і що буде далі?
Ті страхи, які були при прийнятті на роботу зникли: невпевненість, страх, що це не моє, страх спілкування з незнайомими людьми. Цьому сприяли і якісна адаптація, і допомога колективу, і особисте бажання змінюватись, і результати роботи.
Кожен робочий день є унікальним. Особливість нашої сфери полягає в тому, що це не зовсім рутинна справа. Так, є процеси повсякденні, але кожен день на роботі все ж таки є унікальним та непередбачуваним. Якщо описати, як проходить робочий день абстрагуючись від усього, то це має приблизно такий вигляд:
- проведення ранкових зборів з персоналом — цілі, задачі, оновлення, проблеми, виділення кращих;
- запуск торгівельного залу для відвідувачів;
- робочий процес — розв’язання поточних питань з клієнтами, допомога персоналу у продажах, аналіз показників роботи магазину, навчання особисте та персоналу, контроль процесів, комунікації з підрозділами магазину та іншими департаментами, виконання задач керівника та підтримки, контроль товарних залишків та асортименту, проведення бесід з працівниками, системний обхід торгівельного залу, проміжні зрізи виконання цільових показників, перерви на каву та обід;
- завершення робочого дня — аналітичні звіти результативності, контроль закриття каси, доведення до ладу торгівельного залу.
Так сталось, що колектив відносно новий. Але вдалось налагодити дуже комфортну дружню атмосферу, де усім працюється легко. Ще не обросли спільними традиціями, але є моменти, коли намагаємось зібратись разом, відволіктись від роботи та просто приємно провести час. Це, мабуть, можна назвати спільною традицією.
Моє робоче місце — комп’ютер в торгівельному залі в зоні каси та смартфон. Я маю працювати на майданчику. Ближче до людей та персоналу — моя зона комфорту. Там все до банальності просто — монітор, клавіатура, мишка, місце для документів. Не люблю нічого зайвого.
Свої бажання та перспективи не хочу розкривати, бо, кажуть, вони тоді не здійсняться:) Якщо казати про розвиток в рамках компанії, то хочу далі пройти шлях до керівника роздробу, а там і до топ менеджменту компанії вже недалеко. Чи зможу я? Так, зможу. Коли відчую, що маю бажання і можливість, то обов’язково рухатимуся в цьому напрямку. Щодо особистісного розвитку — робота зовсім не заважає опановувати ті сфери та навички, які мені цікаві. На це часу точно вистачає. Тому надалі не треба виключати варіант кардинальної зміни сфери діяльності або поєднання приємного з корисним — коли хобі й захоплення переростуть у роботу.
На жаль, як і більшість людей, я не знаю, що на нас очікує. Але я з упевненістю можу сказати, що найкращий спосіб передбачити майбутнє — це створити його. Про це казав Лінкольн. І ця життєва філософія точно спонукає не зупинятись, а постійно розвиватись та ставати кращим.
Цікава розповідь, чи не так? Ми завжди у пошуку нових та цікавих матеріалів для тебе. Цю історію ми вирішили обов’язково висвітлити у нашому блозі, оскільки вона може відгукуватися твоїм теперішнім проблемам та хвилюванням. Як бачиш все можна подолати. Тримайся і продовжуй пошуки роботи мрії. Ми віримо в тебе!