У минулій серії ми з вами пройшли шлях HR Assistant. Про активні тимбілдинги, менторську допомогу та виклики під час пошуку омріяної вакансії із нами ділилася Дарія Білецька. Сьогодні наш випуск присвячено департаменту IT.
PHP Developer у компанії Precoro — це не просто посада, але й можливість активно розвиватися у сфері веброзробки та бути частиною команди, яка змінює світ цифрових інновацій.
Про свій шлях до досягнення професійної цілі, а також про те, як воно — бути співробітником Precoro — розповідає один із фахівців компанії. Зустрічайте оплесками нашого нового героя:) Приємного читання:)
Ім’я: Дмитро Ясьмо
Посада: PHP Developer
Пошук роботи
Я шукав роботу одночасно в декількох джерелах: це і відомі сайти на кшталт Work.ua, і рекомендації від друзів, і телеграм-канали. Зокрема телеграм-канал Uni Work, де я якраз і знайшов вакансію на свою посаду в Precoro. Загалом я не дуже поспішав із пошуками роботи, бо на той момент було ще й навчання. Тому це скоріше були пошуки в фоновому режимі.
Мені тоді не вистачало досвіду проходження співбесід. Це були мої перші спроби, і я не знав чого очікувати, яких запитань, як давати відповіді на деякі з них. Звісно, що невідомість змушувала мене хвилюватися та трохи нервувати.
Також серед труднощів на етапі пошуків я можу виокремити певні пробіли в знаннях, які потрібні професіоналу. Але я розв’язував це питання. Прогалини намагався швидко заповнити. Для цього проходив необхідні курси, переглядав онлайн-лекції тощо. Загалом — займався самоосвітою.
А от визначитися зі спеціальністю — зрозуміти ким же я хочу працювати — вдалося без особливих складнощів. У мене були успіхи в математиці, я на цьому добре розумівся, ладнав із цифрами. Тож одразу зрозумів, що хочу працювати саме у сфері IT. До того ж мене знатно підбурювала думка про те, що розробники багато заробляють:)
Проходження відбору
Загалом процес відбору пройшов достатньо швидко. Спершу було спілкування з HR компанії Precoro. Під час нього мене опитували по більш загальних професійних моментах. Потім було спілкування з Head of Product. Зауважу, що спочатку я прийшов до компанії саме як QA-спеціаліст. Це вже згодом я перейшов на позицію розробника. Саме тому спершу спілкування було з продактом, а не з девлідом. А вже після цього я приїхав до офісу на тестові дні. В цей час я ознайомлювався з продуктом, проходив навчання, та комунікував із лідом.
Відмови мені під час пошуків не траплялися, до речі. Було розуміння того, що ми з деякими компаніями «не підходимо одне одному». Наприклад, для мене дуже важливим критерієм була команда — дружній, приємний колектив, в якому буде комфортно працювати. Поспостерігавши за процесами, які відбувалися в цих компаніях, я розумів, що це не те, чого мені насправді хочеться.
Я розумів, що мене все ж таки візьмуть, коли помічав комфорт у спілкуванні зі співробітниками компаній. Я мав внутрішнє відчуття, що шукають людей з якостями, які притаманні мені.
Після спілкування з HR та продактом ми домовились, що я прийду в офіс з наступного тижня на тестові дні. Це, звісно, не було остаточним рішенням, що мене прийняли, але на той момент я вже був впевнений, що залишусь в цій компанії.
Адаптація в колективі
У мене це була перша повноцінна робота. Тож спершу було важко усвідомлювати, що тепер більшість часу я проводжу на роботі. Особливо коли до цього завжди був час прогулятись, відпочити, зайнятись чимось своїм, а тепер треба працювати. Проте це достатньо швидко минулося, і я почав отримувати задоволення від офісної роботи. Думаю, цьому певною мірою посприяло те, що я швидко влився в колектив.
Мене приємно вразила дружність колективу Precoro, що для мене було дуже важливим, як зазначено раніше. Я швидко знайшов товаришів, та й з усіма швидко налагодились дружні стосунки. Я впевнений, що веселі й кумедні ситуації теж траплялися, але нічого пригадати не можу. Точно були проблеми з іменами людей, бо із цим завжди проблематично:)
Найбільше задоволення за час адаптації я отримав від взаємодії із колегами. Мене імпонувала відкритість в комунікації і їхнє бажання змінювати продукт на краще.
Перші таски, перемоги та невдачі
Траплялися моменти, коли я довго сидів над задачею, бо не в змозі її зробити. Тоді у мене з’являлось відчуття, що я недостатньо розумний, і що інші зробили б це набагато швидше і правильніше. Але я думаю, що з цим стикається кожен, і з часом це минає.
Пам’ятаю, як я вже у ролі розробника зламав один функціонал, через який довелось переносити запуск всього тижневого функціонала для клієнтів. Нам тоді довелося сидіти втрьох і фіксити це. Але тоді мене команда підтримала, мовляв, таке могло б трапитися з кожним:)
Свій перший більш серйозний функціонал я робив достатньо довго. Хоча зараз дивуюсь, чого це зайняло так багато часу. До нас потрапив запит від клієнтів зробити дуже важливий функціонал. І коли я закінчив його, то колега з CSM розповідала мені, як вдячні ці клієнти, і як вони хвалили мою роботу. Це дуже надихнуло і дало мотивацію працювати ще краще. Цей проєкт можу назвати своєю першою значною перемогою.
В Precoro завжди помічають старання колег. Трішки більше ніж через рік я став ментором. Думаю, цьому посприяла готовність команди давати більше свободи й самостійності у виконанні задач. А з мого боку відчуття того, що я з цим впораюся.
З початком повномасштабної війни підтримувати баланс між роботою і особистим життям було важко. Тоді робота здавалась порятунком від думок. Пригадую, що міг сидіти за роботою допізна, через що почав відчувати вигорання. Але мушу зазначити, що компанія проти таких овертаймів. Оскільки береже ментальне здоров’я колег.
Перше бажання звільнитися було ще під час пробного періоду. Тоді повний робочий день здавався чимось надскладним. Були думки, що весь мій час займає робота, і часу для себе не залишається. Тоді мені допомогла підтримка дівчини, і час, з плином якого я прийняв новий порядок. Зараз таких думок не маю, мене цілком влаштовує моя робота.
Як працюється зараз і що буде далі?
Зараз мій робочий день проходить за звичним розпорядком. Залежно від планів на вечір я прокидаюся десь між 7:15-8:15. Це для того, щоб прийти на роботу о дев’ятій або десятій відповідно. Швидко збираюсь, приводжу себе до ладу, збираю їжу на роботу та виходжу. Я живу на Теремках, тому добиратись мені близько години. Якщо я їду на метро, то в цей час я гортаю соцмережі, слухаю музику, записую свої думки тощо.
Коли я прибуваю в офіс, зазвичай роблю собі каву — тип кави залежить від того, наскільки я не виспався:) І от тоді починаю працювати. Якщо з собою є сніданок, то десь об 11:30 снідаю, далі знову працюю, а десь о 13:00-14:00 обідаю. Далі працюю, і ввечері о шостій або сьомій годині їду додому.
Мій вільний час проходить по різному. Це може бути й похід в кіно, можу просто бути заклопотаним домашніми справами, переглядаю фільми та серіали, читаю книги тощо.
У колективі почуваюсь дуже комфортно і приємно. З усіма дружні стосунки, завжди багато жартів і чудових моментів. Часто збираємось п’ятницями після роботи, граємо у настолки, їмо, спілкуємось.
Як я люблю казати про себе — я людина офісу. Окрім свого робочого місця часто сиджу в нашій лаунж-зоні, де багато хто бачить мене частіше, ніж за своїм місцем. Своє робоче місце я додатково не облаштовував. Зазвичай на столі у мене лише ноутбук та чашка з кавою. Це все, що мені необхідно для комфортної роботи.
Під час адаптації психологічно мені заважав страх не бути «гідним». Боявся, що можу виявитись не таким розумним, як інші. Зараз я це подолав, оскільки розумів, що моя експертиза підвищується. Бачив, що мені довіряють складніші задачі.
У професійному плані я прагну ставати кращою версією себе як спеціаліста, надалі розвиватись у моїй сфері. На момент створення цього інтерв’ю у мене вже є свій перший трейні, менторством якого я займаюсь. І підозрюю, що він не останній:)
Наш випуск, до речі, також не крайній:) Сподіваємося, що тобі сподобався матеріал. Чекаємо твого візиту на наш сайт, аби далі переглядати інсайдерську інформацію про фахівців компанії. Вже готуємо для тебе наступний випуск і тримаємо в секреті, який департамент буде наступним:)